Значення в інших словниках
-
куцанчик —
куца́нчик іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
куцанчик —
див. низький
Словник синонімів Вусика
-
куцанчик —
КУЦА́НЧИК, а, ч., розм. Зменш.-пестл. до куца́н 1. Чорнявий моторний куцанчик, склавши долоні, щось кричав йому знизу (О. Ільченко); А оскільки наш староста низенький на зріст, досить стабільний куцанчик, то аж до восьмого класу ходив у вітальниках-дітлахах (Г. Усач).
Словник української мови у 20 томах
-
куцанчик —
КУЦА́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до куца́н. Чорнявий моторний куцанчик, склавши долоні, щось кричав йому знизу (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 8).
Словник української мови в 11 томах