куцанчик

КУЦА́НЧИК, а, ч., розм.

Зменш.-пестл. до куца́н 1.

Чорнявий моторний куцанчик, склавши долоні, щось кричав йому знизу (О. Ільченко);

А оскільки наш староста низенький на зріст, досить стабільний куцанчик, то аж до восьмого класу ходив у вітальниках-дітлахах (Г. Усач).

Значення в інших словниках

1. куцанчик — куца́нчик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. куцанчик — див. низький  Словник синонімів Вусика
3. куцанчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до куцан.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. куцанчик — КУЦА́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до куца́н. Чорнявий моторний куцанчик, склавши долоні, щось кричав йому знизу (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 8).  Словник української мови в 11 томах