куцан
КУЦА́Н, а́, ч., розм.
1. Низькоросла людина.
Я прошу у всіх вас вибачення за мою гарячкуватість, а найбільше – у цього куцана, безневинний він чоловік (В. Бойченко, пер. з тв. Р. Стівенсона).
2. Те саме, що куци́на.
Новий куцан, з сивого сукна домашнього виробу, щільно обтягнув широкі Матвієві барки (У. Самчук).
Словник української мови (СУМ-20)