кінь —
Чим пояснити, що іменник ІІ відміни кінь у родовому відмінку множини має форму коней? Адже іменникам цієї відміни притаманне закінчення -ів? Закінчення -ей замість граматично зумовленого -ів мають кілька іменників чоловічого роду: кінь, гість, гріш.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
кінь —
[к'ін'] кон'а, ор. конем, м. (на) коун'і/конев'і, кл. кон'у, мн. кон'і, конеий, ор. к'ін'мие/кон'амие, м. (на) кон'ах
Орфоепічний словник української мови
кінь —
коня, ч. 1》 Велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів. Верховий кінь. На білому коні в'їхати куди — з'явитися де-небудь як переможець, як людина, що досягла тріумфального успіху.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кінь —
КІНЬ, коня́, ч. 1. Велика свійська однокопита тварина родини конячих, яку використовують для перевезення людей і вантажів, а також для сільськогосподарських робіт.
Словник української мови у 20 томах
кінь —
кінь 1. кінь||голота, хабета, шкапа ◊ бій на ко́нях дитяча гра (ст): Один учень був конем, а другий – вершником...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
кінь —
Бистрого коня і звір боїться. Сміливих та сильних людей і лиходії бояться. Де кінь, там і сідло. Про дві речі, які повинні знаходитися разом. З чужого коня хоч серед болота злізай. На чужу річ не можна покладатися, бо її можуть зажадати назад будь-коли.
Приповідки або українсько-народня філософія
кінь —
Коня, ч. 1. Дуже зневажлива назва людини. ◇ Кінь педальний. Твій брат — останнє чмо, кінь педальний. Хто? — Кінь в пальто — емоційна відповідь-кривляння на питання «хто?». Хто! — перепитує вона. — Кінь в пальто, — усміхаюся (А. Дністровий). 2. злоч.
Словник сучасного українського сленгу
кінь —
(коня) 1. крим. Трамвай. БСРЖ, 277; СЖЗ, 53. 2. крим.; тюр. Вудочка із запискою, що передається в камеру. Одному [з колишніх "пацанів"] він, надсилаючи "коня" (так зеки називають нелегальне пересилання листів на волю), радить <...> (ВЗ, 5.09.2002).
Словник жарґонної лексики української мови
кінь —
залі́зний (стале́вий) кінь. Трактор. Їде Олеся Кулик на тракторі, а за нею жінки правують залізними кіньми, вся ланка гуркотить (О. Ковінька). (і) коне́м (на коні́) не об’ї́деш кого, чого. 1. Не обминеш, не уникнеш кого-, чого-небудь. — От несподіванка!...
Фразеологічний словник української мови
кінь —
КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал.
Словник синонімів української мови
кінь —
Кінь, коня́, коне́ві, коне́м, на коні́, ко́ню! ко́ні, ко́ней, ко́ням, кі́ньми; по ко́ні
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
кінь —
КІНЬ, коня́, ч. 1. Велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів. З Чигирину По всій славній Україні Заревли великі дзвони, Щоб сідлали хлопці коні (Шевч., II, 1953, 42); Багіров пропонує: ..
Словник української мови в 11 томах
кінь —
Кінь, коня́ м. 1) Конь, лошадь. Коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає. Ном. № 2548. Ідуть вони поле, їдуть і другеє, а на третє поле став кінь спотикаться. Мет. 2) Дѣтская игра въ мячъ, когда поймавшій мячъ садится на бросавшаго и кричитъ: продай коня!...
Словник української мови Грінченка