ландштурм

ландшту́рм

іменник чоловічого роду

народне ополчення, допоміжне військо в Німеччині

іст.

Значення в інших словниках

1. ландштурм — Ландшту́рм: — ополчення [46-1;46-2]  Словник з творів Івана Франка
2. ландштурм — -у, ч., іст. 1》 Народне ополчення, що виникло 1813 р. у Пруссії. 2》 У Німеччині та Австро-Угорщині 18-19 ст. – формування з військовозобов'язаних третьої черги.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ландштурм — ЛАНДШТУ́РМ, у, ч. Категорія військовозобов'язаних запасу третьої черги і сформовані з них у воєнний час допоміжні частини, що існували у Прусії, Швейцарії, Австро-Угорщині та Німеччині в ХУІІ-XX ст.  Словник української мови у 20 томах
4. ландштурм — ландшту́рм (нім. Landsturm) категорія військовозобов’язаних запасу (3-я черга) і сформовані з них у воєнний час допоміжні частини в Німеччині (до 1945 p.). В 17 – 19 ст. існували також у Швейцарії, Австрії та деяких інших країнах.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. ландштурм — ЛАНДШТУ́РМ, у, ч. 1. Народне ополчення, що виникло 1813 р. у Пруссії. 2. У Німеччині та Австро-Угорщині XVIII-XIX ст.— формування з військовозобов’язаних третьої черги.  Словник української мови в 11 томах