ландштурм
ЛАНДШТУ́РМ, у, ч.
Категорія військовозобов'язаних запасу третьої черги і сформовані з них у воєнний час допоміжні частини, що існували у Прусії, Швейцарії, Австро-Угорщині та Німеччині в ХУІІ-XX ст.
Всі чоловіки, народжені від 1 січня 1872 по 31 грудня 1895 років зобов'язані виконати свій цивільний обов'язок і записатися в ландштурм (М. Матіос);
Народне ополчення, назване ландштурм, виникло 1813 р. у Пруссії (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)