лиходійка —
-и. Жін. до лиходій.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лиходійка —
ЛИХОДІ́ЙКА, и, ж. Жін. до лиході́й. Одного разу лиходійці заманулося, аби Марічка взимку принесла свіжої малини (з легенди); – Я не лиходійка! – сказала ображена Марина: – Скоріше я собі збавлю віку, аніж комусь іншому (А.
Словник української мови у 20 томах
лиходійка —
ЛИХОДІ́ЙКА, и, ж. Жін. до лиході́й. А вчора зненацька донька спитала: — Чи правда, що зла лиходійка стріляла? (Нагн., Степ.., 1958, 11); *Образно. — Отож, холодюга така. Хоч би вже не зима ця лиходійка, хоч би літо (Збан., Єдина, 1959, 32).
Словник української мови в 11 томах
лиходійка —
Лиходійка, -ки ж. Злодѣйка. Желех.
Словник української мови Грінченка