лиходійка

ЛИХОДІ́ЙКА, и, ж.

Жін. до лиході́й.

Одного разу лиходійці заманулося, аби Марічка взимку принесла свіжої малини (з легенди);

– Я не лиходійка! – сказала ображена Марина: – Скоріше я собі збавлю віку, аніж комусь іншому (А. Кащенко);

А вчора зненацька донька спитала: – Чи правда, що зла лиходійка стріляла? (М. Нагнибіда);

Хворий лев сказав лисиці: – Оленя знайди і до мене у печеру якось приведи. Довгохвоста лиходійка в темний гай пішла (П. Глазовий);

* Образно. – Отож, холодюга така. Хоч би вже не зима ця лиходійка, хоч би літо (Ю. Збанацький);

Доля-лиходійка була дуже жорстокою до українського етносу (з публіц. літ.).

Значення в інших словниках

1. лиходійка — лиході́йка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. лиходійка — -и. Жін. до лиходій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лиходійка — Лиході́йка, -ки, -ці; -ді́йки, -ді́йок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. лиходійка — ЛИХОДІ́ЙКА, и, ж. Жін. до лиході́й. А вчора зненацька донька спитала: — Чи правда, що зла лиходійка стріляла? (Нагн., Степ.., 1958, 11); *Образно. — Отож, холодюга така. Хоч би вже не зима ця лиходійка, хоч би літо (Збан., Єдина, 1959, 32).  Словник української мови в 11 томах
5. лиходійка — Лиходійка, -ки ж. Злодѣйка. Желех.  Словник української мови Грінченка