лиходійка
ЛИХОДІ́ЙКА, и, ж.
Жін. до лиході́й.
Одного разу лиходійці заманулося, аби Марічка взимку принесла свіжої малини (з легенди);
– Я не лиходійка! – сказала ображена Марина: – Скоріше я собі збавлю віку, аніж комусь іншому (А. Кащенко);
А вчора зненацька донька спитала: – Чи правда, що зла лиходійка стріляла? (М. Нагнибіда);
Хворий лев сказав лисиці: – Оленя знайди і до мене у печеру якось приведи. Довгохвоста лиходійка в темний гай пішла (П. Глазовий);
* Образно. – Отож, холодюга така. Хоч би вже не зима ця лиходійка, хоч би літо (Ю. Збанацький);
Доля-лиходійка була дуже жорстокою до українського етносу (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лиходійка — лиході́йка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- лиходійка — -и. Жін. до лиходій. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лиходійка — Лиході́йка, -ки, -ці; -ді́йки, -ді́йок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лиходійка — ЛИХОДІ́ЙКА, и, ж. Жін. до лиході́й. А вчора зненацька донька спитала: — Чи правда, що зла лиходійка стріляла? (Нагн., Степ.., 1958, 11); *Образно. — Отож, холодюга така. Хоч би вже не зима ця лиходійка, хоч би літо (Збан., Єдина, 1959, 32). Словник української мови в 11 томах
- лиходійка — Лиходійка, -ки ж. Злодѣйка. Желех. Словник української мови Грінченка