Словник української мови в 11 томах

лиходійка

ЛИХОДІ́ЙКА, и, ж. Жін. до лиході́й.

А вчора зненацька донька спитала: — Чи правда, що зла лиходійка стріляла? (Нагн., Степ.., 1958, 11);

*Образно. — Отож, холодюга така. Хоч би вже не зима ця лиходійка, хоч би літо (Збан., Єдина, 1959, 32).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. лиходійка — лиході́йка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. лиходійка — -и. Жін. до лиходій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лиходійка — ЛИХОДІ́ЙКА, и, ж. Жін. до лиході́й. Одного разу лиходійці заманулося, аби Марічка взимку принесла свіжої малини (з легенди); – Я не лиходійка! – сказала ображена Марина: – Скоріше я собі збавлю віку, аніж комусь іншому (А.  Словник української мови у 20 томах
  4. лиходійка — Лиході́йка, -ки, -ці; -ді́йки, -ді́йок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. лиходійка — Лиходійка, -ки ж. Злодѣйка. Желех.  Словник української мови Грінченка