лиходій
ЛИХОДІ́Й, я, ч. Той, хто чинить лихо, здатний чинити лихо.
[Кармелюк:] Я ж не лиходій, я ж не звір, я ж не заїдав у світі чужого віку (Вас., III, 1960, 484);
— Лиходій! — дивлячись просто в очі куркулеві, промовив наймит. — Ми тебе судитимемо! (Багмут, Щасл. день.., 1959, 194);
*Образно. Зашуміли із лісу осокори: — Зростемо ми до неба скоро. Не страшні нам суховії-лиходії (Забашта, Нові береги, 1950, 144).
Словник української мови (СУМ-11)