лиходій

лиході́й

-я, ч.

Той, хто чинить лихо, здатний чинити лихо.

Значення в інших словниках

1. лиходій — лиході́й іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. лиходій — р. лиховод; (ворог) враг, супостат; пор. ЗЛОЧИНЕЦЬ.  Словник синонімів Караванського
3. лиходій — див. ворог; злий; чорт  Словник синонімів Вусика
4. лиходій — ЛИХОДІ́Й, я, ч. Той, хто чинить лихо, здатний чинити лихо. [Кармелюк:] Я ж не лиходій, я ж не звір, я ж не заїдав у світі чужого віку (С. Васильченко); Суддя – сутяга, лиходій – Радий без тями Над піснями Вершити суд неправий свій (І.  Словник української мови у 20 томах
5. лиходій — ЛИХОДІ́Й (той, хто чинить лихо), ЛИХОВО́Д. Неначе сам я лиходій, Налякане ледащо, Неначе друзям дав надій І обдурив нізащо (А. Малишко); (Конон:) Геть з мого подвір'я! (Гаврило:) Це так на дядька? (Конон:) Ні, на провідцю, на лиховода, на бунтаря!.. (М. Кропивницький).  Словник синонімів української мови
6. лиходій — Лиході́й, -ді́я, -ді́єві; -ді́ї, -ді́їв  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. лиходій — ЛИХОДІ́Й, я, ч. Той, хто чинить лихо, здатний чинити лихо. [Кармелюк:] Я ж не лиходій, я ж не звір, я ж не заїдав у світі чужого віку (Вас., III, 1960, 484); — Лиходій! — дивлячись просто в очі куркулеві, промовив наймит. — Ми тебе судитимемо!...  Словник української мови в 11 томах
8. лиходій — Лиходій, -дія м. Злодѣй. Ведено з ним двох лиходіїв на смерть. Єв. Л. XXIII. 32.  Словник української мови Грінченка