лунко —
Присл. до лункий. || перен. Те саме, що претензійно. || у знач. присудк. сл. Про стан, за якого добре все чути.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лунко —
ЛУ́НКО. Присл. до лунки́й. Далеко й лунко оддавався голос солов'я (С. Васильченко); Лунко, занадто голосно, порушуючи мертву гармонію абсолютної тиші, лопотить старенька машинка доктора (В.
Словник української мови у 20 томах
лунко —
ЛУ́НКО. Присл. до лунки́й. Далеко й лунко оддавався голос солов’я (Вас., І, 1959, 320); Відгомін його хрипкого голосу лунко відбивається в горах (Ільч., Вибр., 1948, 31); // перен. Те саме, що претензі́йно.
Словник української мови в 11 томах