лунко

лу́нко

Присл. до лункий.

|| перен. Те саме, що претензійно.

|| у знач. присудк. сл. Про стан, за якого добре все чути.

Значення в інших словниках

1. лунко — лу́нко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. лунко — ЛУ́НКО. Присл. до лунки́й. Далеко й лунко оддавався голос солов'я (С. Васильченко); Лунко, занадто голосно, порушуючи мертву гармонію абсолютної тиші, лопотить старенька машинка доктора (В.  Словник української мови у 20 томах
3. лунко — ЛУ́НКО. Присл. до лунки́й. Далеко й лунко оддавався голос солов’я (Вас., І, 1959, 320); Відгомін його хрипкого голосу лунко відбивається в горах (Ільч., Вибр., 1948, 31); // перен. Те саме, що претензі́йно.  Словник української мови в 11 томах