лункий

лунки́й

-а, -е.

1》 Який голосно і чітко звучить; дзвінкий.

|| Здатний голосно звучати.

2》 Який добре відбиває, посилює звук, має сильний резонанс.

Значення в інших словниках

1. лункий — лунки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. лункий — Дзвінкий, голосний, гучний, гомінкий; (оглушливий) ляский, ляскучий; (спів) розложистий, розлогий, ок. розгонистий, розкотистий.  Словник синонімів Караванського
3. лункий — див. голосний  Словник синонімів Вусика
4. лункий — ЛУНКИ́Й, а́, е́. 1. Який голосно і чітко звучить; дзвінкий. А оповісник закликав лунким Голосом: До вас говориться, народи, люди та язики! (Біблія. Пер. І. Огієнка); Із долини йшли лункі звуки обірваних голосів (М.  Словник української мови у 20 томах
5. лункий — ГОЛОСНИ́Й (про голос, звук — який добре чути), ГУЧНИ́Й, ГРОМОВИ́Й підсил., ГРОМОПОДІ́БНИЙ підсил., ДЗВІНКИ́Й, ЗВУ́ЧНИЙ, ГРИМКИ́Й, ЗИ́ЧНИЙ, ХЛЬОСТКИ́Й розм.  Словник синонімів української мови
6. лункий — Лу́нки́й, -ка́, -ке́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. лункий — ЛУНКИ́Й, а́, е́. 1. Який голосно і чітко звучить; дзвінкий. Вдалині гримнув рушничний постріл.. Лункий звук перевернув щось у думках старого (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 128); // Здатний голосно звучати. Грають оркестри лункі (Тич.  Словник української мови в 11 томах