Значення в інших словниках
-
лункий —
лунки́й прикметник
Орфографічний словник української мови
-
лункий —
Дзвінкий, голосний, гучний, гомінкий; (оглушливий) ляский, ляскучий; (спів) розложистий, розлогий, ок. розгонистий, розкотистий.
Словник синонімів Караванського
-
лункий —
-а, -е. 1》 Який голосно і чітко звучить; дзвінкий. || Здатний голосно звучати. 2》 Який добре відбиває, посилює звук, має сильний резонанс.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
лункий —
ЛУНКИ́Й, а́, е́. 1. Який голосно і чітко звучить; дзвінкий. А оповісник закликав лунким Голосом: До вас говориться, народи, люди та язики! (Біблія. Пер. І. Огієнка); Із долини йшли лункі звуки обірваних голосів (М.
Словник української мови у 20 томах
-
лункий —
ГОЛОСНИ́Й (про голос, звук — який добре чути), ГУЧНИ́Й, ГРОМОВИ́Й підсил., ГРОМОПОДІ́БНИЙ підсил., ДЗВІНКИ́Й, ЗВУ́ЧНИЙ, ГРИМКИ́Й, ЗИ́ЧНИЙ, ХЛЬОСТКИ́Й розм.
Словник синонімів української мови
-
лункий —
Лу́нки́й, -ка́, -ке́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
лункий —
ЛУНКИ́Й, а́, е́. 1. Який голосно і чітко звучить; дзвінкий. Вдалині гримнув рушничний постріл.. Лункий звук перевернув щось у думках старого (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 128); // Здатний голосно звучати. Грають оркестри лункі (Тич.
Словник української мови в 11 томах