лункий

Дзвінкий, голосний, гучний, гомінкий; (оглушливий) ляский, ляскучий; (спів) розложистий, розлогий, ок. розгонистий, розкотистий.

Значення в інших словниках

1. лункий — лунки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. лункий — див. голосний  Словник синонімів Вусика
3. лункий — -а, -е. 1》 Який голосно і чітко звучить; дзвінкий. || Здатний голосно звучати. 2》 Який добре відбиває, посилює звук, має сильний резонанс.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лункий — ЛУНКИ́Й, а́, е́. 1. Який голосно і чітко звучить; дзвінкий. А оповісник закликав лунким Голосом: До вас говориться, народи, люди та язики! (Біблія. Пер. І. Огієнка); Із долини йшли лункі звуки обірваних голосів (М.  Словник української мови у 20 томах
5. лункий — ГОЛОСНИ́Й (про голос, звук — який добре чути), ГУЧНИ́Й, ГРОМОВИ́Й підсил., ГРОМОПОДІ́БНИЙ підсил., ДЗВІНКИ́Й, ЗВУ́ЧНИЙ, ГРИМКИ́Й, ЗИ́ЧНИЙ, ХЛЬОСТКИ́Й розм.  Словник синонімів української мови
6. лункий — Лу́нки́й, -ка́, -ке́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. лункий — ЛУНКИ́Й, а́, е́. 1. Який голосно і чітко звучить; дзвінкий. Вдалині гримнув рушничний постріл.. Лункий звук перевернув щось у думках старого (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 128); // Здатний голосно звучати. Грають оркестри лункі (Тич.  Словник української мови в 11 томах