лущати —
-щу, -щиш, недок. Те саме, що лускати 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
лущати —
ЛУЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. Те саме, що лу́скати 1, 2. Вогка кістриця більше лущала, ніж горіла (Панас Мирний); Волько вхопив аршина й так швидко махав ним та натягував матерію на аршин, що матерія аж лущала в його руках (І.
Словник української мови у 20 томах
лущати —
аж кістки́ (ко́сті) тріща́ть (луща́ть) / затріща́ли (залуща́ли), зі сл. стиска́ти, обійма́ти і т. ін. 1. Дуже сильно, міцно. Вони обіймали Анрі-Жака, аж кістки йому лущали (Ю. Яновський); Худий, злий Брун стиснув пальці, аж кістки затріщали (А. Хижняк).
Фразеологічний словник української мови
лущати —
ЛУЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. Те саме, що лу́скати 1. Вогка кістриця більше лущала, ніж горіла (Мирний, III, 1954, 134). ◊ Голова́ лущи́ть — те саме, що Лу́скає голова́ ( див. лу́скати). В писарші аж голова лущала з догадів (Н.-Лев., IV, 1956, 133).
Словник української мови в 11 томах
лущати —
Лущати, -щу, -щи́ш гл. = лусчати. Коли діжа лущить, — скоро весілля буде. Грин. І. 255. Той луг тріщить, лущить. Рудч. Ск. І. 145. Лущать, як оріхи під ногами.
Словник української мови Грінченка