лущати
ЛУЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок.
Те саме, що лу́скати 1, 2.
Вогка кістриця більше лущала, ніж горіла (Панас Мирний);
Волько вхопив аршина й так швидко махав ним та натягував матерію на аршин, що матерія аж лущала в його руках (І. Нечуй-Левицький);
При подуві вітру гілочки цокотіли одна об одну, лущали (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)