лютити —
лючу, лютиш, недок., перех. Доводити до розлюченості, гніву; дуже сердити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лютити —
ЛЮТИ́ТИ, лючу́, люти́ш, недок., кого. Доводити до розлюченості, гніву; дуже сердити. Шарлота щось бомкнула, а панотець не розумів. Його це зачало лютити (Л. Мартович); Розуміння власного безсилля якось зарадити справі лютило найбільше (В. Собко).
Словник української мови у 20 томах
лютити —
ЛЮТИ́ТИ, лючу́, люти́ш, недок., перех. Доводити до розлюченості, гніву; дуже сердити. Шарлота щось бомкнула, а панотець не розумів. Його це зачало лютити (Март., Тв., 1954, 297); Розуміння власного безсилля якось зарадити справі лютило найбільше (Собко. Звич. життя, 1957, 246).
Словник української мови в 11 томах
лютити —
Лю́тити, -чу, -тиш гл. Сердить, раздражать. Желех.
Словник української мови Грінченка