лютити
ЛЮТИ́ТИ, лючу́, люти́ш, недок., кого.
Доводити до розлюченості, гніву; дуже сердити.
Шарлота щось бомкнула, а панотець не розумів. Його це зачало лютити (Л. Мартович);
Розуміння власного безсилля якось зарадити справі лютило найбільше (В. Собко).
Словник української мови (СУМ-20)