ляп —
1》 род. -у, ч. Промах, помилка. 2》 виг., розм. Уживається як присудок за знач. ляпати 1), 2). Тяп та ляп — див. тяп.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ляп —
ЛЯП, ЛЯП-ЛЯ́П, ЛЯП-ЛЯП-ЛЯ́П, виг. 1. Звуконаслідування, що означає падіння чого-небудь на поверхню, удар по поверхні. Сядемо на березі, ноги у воду зануримо: ляп-ляп! І зникне одразу небо, лише чорна каламуть зостанеться (К.
Словник української мови у 20 томах
ляп —
У, ч. Невдача, промах. Ляп вражає особливо (ПіК).
Словник сучасного українського сленгу
ляп —
ЛЯП, виг., розм. Уживається як присудок за знач. ля́пати 1, 2. Пташки із гнізда додолу якось ляп — Лисичка зараз хап та хап (Гл., Вибр., 1951, 125); Вам на бриль ціла лопатка глини: — Ляп!...
Словник української мови в 11 томах
ляп —
Ляп! меж. Шлепъ, хлопъ. Не рад лях, що по уху ляп, а він хоче і вдруге. Ном. № 868.
Словник української мови Грінченка