ляп

ЛЯП, виг., розм. Уживається як присудок за знач. ля́пати 1, 2.

Пташки із гнізда додолу якось ляп — Лисичка зараз хап та хап (Гл., Вибр., 1951, 125);

Вам на бриль ціла лопатка глини: — Ляп! (Вишня, І, 1956, 305);

Вовк повернувсь другим боком, усунув хвоста в ту проломину та ляп, ляп хвостом (Барв., Опов.., 1902, 244);

Хтось мене ляп по руці (Коцюб., II, 1955, 41).

◊ Тяп та ляп див. тяп.

Значення в інших словниках

1. ляп — ляп вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. ляп — див. бух; падати  Словник синонімів Вусика
3. ляп — 1》 род. -у, ч. Промах, помилка. 2》 виг., розм. Уживається як присудок за знач. ляпати 1), 2). Тяп та ляп — див. тяп.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ляп — ЛЯП, ЛЯП-ЛЯ́П, ЛЯП-ЛЯП-ЛЯ́П, виг. 1. Звуконаслідування, що означає падіння чого-небудь на поверхню, удар по поверхні. Сядемо на березі, ноги у воду зануримо: ляп-ляп! І зникне одразу небо, лише чорна каламуть зостанеться (К.  Словник української мови у 20 томах
5. ляп — У, ч. Невдача, промах. Ляп вражає особливо (ПіК).  Словник сучасного українського сленгу
6. ляп — Ляп! меж. Шлепъ, хлопъ. Не рад лях, що по уху ляп, а він хоче і вдруге. Ном. № 868.  Словник української мови Грінченка