лящати —
(- звук) лунати, пронизливо звучати, с. розкочуватися, розлягатися; (у вухах) дзвеніти, віддаватися; (- луну) відлунювати; (від сміху) заходитися <�залягатися> сміхом; (- солов'я) щебетати, тьохкати, виспівувати, св. заливатися.
Словник синонімів Караванського
лящати —
див. говорити; кричати; співати
Словник синонімів Вусика
лящати —
-щу, -щиш, недок. 1》 Видавати різкі, пронизливі звуки. || Співати, кричати тощо (про птахів та деяких інших живих істот). || Видавати різкі, пронизливі звуки (про деякі предмети). || Відлунювати високі дзвінкі звуки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лящати —
ЛЯЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. 1. Видавати різкі, пронизливі звуки. Явдошка аж лящить від сміху (Ю. Збанацький); Приймачі ревуть, вода кипить плавцями та ниряльниками, лящать діти, пустують дорослі (О. Гончар); // Співати, кричати і т. ін.
Словник української мови у 20 томах
лящати —
аж за (по́за) ву́хами (рідше уша́ми) лящи́ть, зі сл. ї́сти, рідше умина́ти, убира́ти і под., жарт. Жадібно, з великим апетитом; швидко. — Кинулись на гуску, як вовки на вівцю. Тереблять аж за вухами лящить (І.
Фразеологічний словник української мови
лящати —
ЛЯЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. 1. Видавати різкі, пронизливі звуки. На повороті їх силою інерції звалює в купу, падають одне на одного, вищать, лящать (Гончар, Тронка, 1963, 32); Явдошка аж лящить від сміху (Збан.
Словник української мови в 11 томах
лящати —
Лящати, -щу, -щи́ш гл. 1) Пронзительно, рѣзко говорить. 2) Отдаваться, раздаваться (о звукѣ). Аж лящить жіночий регіт. Шевч. Не спить рябко та все так гавка, скаучить, що сучий син, коли аж в ухах не лящить. О. 1861. III. Г. Арт. 81. Оце їсть!...
Словник української мови Грінченка