лящати
ЛЯЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок.
1. Видавати різкі, пронизливі звуки.
Явдошка аж лящить від сміху (Ю. Збанацький);
Приймачі ревуть, вода кипить плавцями та ниряльниками, лящать діти, пустують дорослі (О. Гончар);
// Співати, кричати і т. ін. (про птахів та деяких інших живих істот).
Пташки та соловейки в вербах аж лящать, неначе дружки на весіллі (І. Нечуй-Левицький);
Жаби лящали так завзято, що заглушали всякий згук в далекій околиці (М. Коцюбинський);
Навколо лящали солов'ї (П. Панч);
// Видавати різкі, пронизливі звуки (про деякі предмети).
Литаври лящать, аж відляски розходяться (Панас Мирний);
Тут спритний Омелян хитромудро переплів січкарню і кират. Усе до очманіння в голові гуде, лящить, сердиться, виє, вихриться пилом (М. Стельмах);
// Відлунювати високі дзвінкі звуки.
Піаніно було гарненьке, а висока зала мала чудовий резонанс, аж луна лящала по світлиці (І. Нечуй-Левицький);
Гучна луна лящала в тонких, зеленавих шибках дрібно поґратованих широких вікон (Ю. Смолич);
* Образно. Дзвоник ніби лящав та верещав, неначе малий опецьок, як зла мати часом стьобає його дубцем (І. Нечуй-Левицький).
2. Звучати різко, пронизливо (про голос, сміх людини).
Лящить-голосить тонкий та дзвінкий голос першої дружки у хаті молодої (Панас Мирний);
Ось і пройшла робоча юрба. Десь уже на селі сухо й різко лящать голоси (Дніпрова Чайка);
Нагорі гуде музика, лящать людські голоси (Ю. Логвин);
// перен. Бути сповненим різкими, пронизливими звуками.
Весь сонячний майдан лящав дитячим дзвінким щебетанням (О. Гончар).
◇ (1) Аж за (по́за) ву́хами (рідше уша́ми, у́хами) лящи́ть (тріщи́ть), зі сл. їсти, рідше уминати, убирати і т. ін., жарт. – жадібно, з великим апетитом; швидко.
Ізліз пан Коцький на стіл та й почав їсти, аж за ушами лящить (з казки);
Оце їсть! аж поза ухами лящить (Номис);
Все військо добре убирало, Аж поза вухами лящало, Один перед другим хватав (І. Котляревський);
Тепер тільки справжнє свято і наступило: .. той п'є, той убирає, аж за вухами лящить, довго дожидали, зате ж і діждалися (Панас Мирний);
– Кинулись на гуску, як вовки на вівцю. Тереблять аж за вухами лящить (І. Нечуй-Левицький);
[Явдоха:] Думаєш, не знаю, що ти щовечора запихаєшся солодким, аж за вухами лящить (М. Кропивницький);
Їв Іван, аж за вухами тріщало (І. Франко);
З яким смаком трощиться їстівне! Аж за ушами лящить... (М. Коцюбинський);
Хлопці уминали [рибу], аж за вухами лящало (В. Поліщук);
– Своє сало в торбі тримає, а моїх курей їдять, аж за вухами лящить (Григорій Тютюнник);
– Буде юшка. І їстимемо її – аж за вухами лящатиме (П. Автомонов);
(2) [Аж] у ву́хах лящи́ть (ляща́ло) / залящи́ть (заляща́ло):
а) у кого (кому) від чого який сильно діє на слух; дуже голосний, гучний і т. ін.
Голос у тьоті Каті, коли вона схвильована або вражена, верескливий, аж у вухах лящить (Б. Антоненко-Давидович);
З парубками йдуть і дівчата. Вони теж співають, і пісня аж лящить у вухах, луною відбивається в левадках (П. Панч);
б) (зі сл. шуміти, вигукувати і т. ін.) дуже голосно, гучно, сильно і т. ін.
Як заговорять разом усі ув один голос, так нічого і не второпаєш: мов на лотоках вода шумить, аж у вухах лящить! (Г. Квітка-Основ'яненко);
Малий хлопчик, Матвійко, .. жирує на подушках та вигукує, аж у вухах лящить (С. Васильченко);
Веселий барабанщик так брязкотів мідними тарілками, що аж у вухах лящало (Д. Ткач);
Заливався [песик] так, що у вухах лящало (Ю. Збанацький);
Вдихнувши якомога більше повітря, я заплющив очі і щосили подув-засвистав, аж у вухах залящало (А. Дімаров);
Як сполохані гуси, кинулися вони [панянки] врозтіч і заверещали так, що аж у вухах залящало (А. Іщук);
в) (у кого, від чого) когось дратують якісь голосні, гучні, різкі і т. ін. звуки, комусь стає неприємно від почутого.
– Та годі вже верещать! В мене вже аж в вухах лящить од твоїх пісень (І. Нечуй-Левицький);
Голова вам .. піде обертом, у вухах залящить, у грудях ударить, і з очей потечуть сльози (Ю. Смолич);
Мені одразу залящало в вухах від голосів, які нетерпляче перебивали один одного (Е. Андієвська).
Словник української мови (СУМ-20)