лящати

ЛЯЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок.

1. Видавати різкі, пронизливі звуки.

Явдошка аж лящить від сміху (Ю. Збанацький);

Приймачі ревуть, вода кипить плавцями та ниряльниками, лящать діти, пустують дорослі (О. Гончар);

// Співати, кричати і т. ін. (про птахів та деяких інших живих істот).

Пташки та соловейки в вербах аж лящать, неначе дружки на весіллі (І. Нечуй-Левицький);

Жаби лящали так завзято, що заглушали всякий згук в далекій околиці (М. Коцюбинський);

Навколо лящали солов'ї (П. Панч);

// Видавати різкі, пронизливі звуки (про деякі предмети).

Литаври лящать, аж відляски розходяться (Панас Мирний);

Тут спритний Омелян хитромудро переплів січкарню і кират. Усе до очманіння в голові гуде, лящить, сердиться, виє, вихриться пилом (М. Стельмах);

// Відлунювати високі дзвінкі звуки.

Піаніно було гарненьке, а висока зала мала чудовий резонанс, аж луна лящала по світлиці (І. Нечуй-Левицький);

Гучна луна лящала в тонких, зеленавих шибках дрібно поґратованих широких вікон (Ю. Смолич);

* Образно. Дзвоник ніби лящав та верещав, неначе малий опецьок, як зла мати часом стьобає його дубцем (І. Нечуй-Левицький).

2. Звучати різко, пронизливо (про голос, сміх людини).

Лящить-голосить тонкий та дзвінкий голос першої дружки у хаті молодої (Панас Мирний);

Ось і пройшла робоча юрба. Десь уже на селі сухо й різко лящать голоси (Дніпрова Чайка);

Нагорі гуде музика, лящать людські голоси (Ю. Логвин);

// перен. Бути сповненим різкими, пронизливими звуками.

Весь сонячний майдан лящав дитячим дзвінким щебетанням (О. Гончар).

◇ (1) Аж за (по́за) ву́хами (рідше уша́ми, у́хами) лящи́ть (тріщи́ть), зі сл. їсти, рідше уминати, убирати і т. ін., жарт. – жадібно, з великим апетитом; швидко.

Ізліз пан Коцький на стіл та й почав їсти, аж за ушами лящить (з казки);

Оце їсть! аж поза ухами лящить (Номис);

Все військо добре убирало, Аж поза вухами лящало, Один перед другим хватав (І. Котляревський);

Тепер тільки справжнє свято і наступило: .. той п'є, той убирає, аж за вухами лящить, довго дожидали, зате ж і діждалися (Панас Мирний);

– Кинулись на гуску, як вовки на вівцю. Тереблять аж за вухами лящить (І. Нечуй-Левицький);

[Явдоха:] Думаєш, не знаю, що ти щовечора запихаєшся солодким, аж за вухами лящить (М. Кропивницький);

Їв Іван, аж за вухами тріщало (І. Франко);

З яким смаком трощиться їстівне! Аж за ушами лящить... (М. Коцюбинський);

Хлопці уминали [рибу], аж за вухами лящало (В. Поліщук);

– Своє сало в торбі тримає, а моїх курей їдять, аж за вухами лящить (Григорій Тютюнник);

– Буде юшка. І їстимемо її – аж за вухами лящатиме (П. Автомонов);

(2) [Аж] у ву́хах лящи́ть (ляща́ло) / залящи́ть (заляща́ло):

а) у кого (кому) від чого який сильно діє на слух; дуже голосний, гучний і т. ін.

Голос у тьоті Каті, коли вона схвильована або вражена, верескливий, аж у вухах лящить (Б. Антоненко-Давидович);

З парубками йдуть і дівчата. Вони теж співають, і пісня аж лящить у вухах, луною відбивається в левадках (П. Панч);

б) (зі сл. шуміти, вигукувати і т. ін.) дуже голосно, гучно, сильно і т. ін.

Як заговорять разом усі ув один голос, так нічого і не второпаєш: мов на лотоках вода шумить, аж у вухах лящить! (Г. Квітка-Основ'яненко);

Малий хлопчик, Матвійко, .. жирує на подушках та вигукує, аж у вухах лящить (С. Васильченко);

Веселий барабанщик так брязкотів мідними тарілками, що аж у вухах лящало (Д. Ткач);

Заливався [песик] так, що у вухах лящало (Ю. Збанацький);

Вдихнувши якомога більше повітря, я заплющив очі і щосили подув-засвистав, аж у вухах залящало (А. Дімаров);

Як сполохані гуси, кинулися вони [панянки] врозтіч і заверещали так, що аж у вухах залящало (А. Іщук);

в) (у кого, від чого) когось дратують якісь голосні, гучні, різкі і т. ін. звуки, комусь стає неприємно від почутого.

– Та годі вже верещать! В мене вже аж в вухах лящить од твоїх пісень (І. Нечуй-Левицький);

Голова вам .. піде обертом, у вухах залящить, у грудях ударить, і з очей потечуть сльози (Ю. Смолич);

Мені одразу залящало в вухах від голосів, які нетерпляче перебивали один одного (Е. Андієвська).