1. Словник української мови Грінченка

лящати

Лящати, -щу, -щи́ш

гл.

1) Пронзительно, рѣзко говорить.

2) Отдаваться, раздаваться (о звукѣ). Аж лящить жіночий регіт. Шевч. Не спить рябко та все так гавка, скаучить, що сучий син, коли аж в ухах не лящить. О. 1861. III. Г. Арт. 81. Оце їсть! аж по-за ухами лящить. Ном. № 12205. Так уминає, що аж за ушима лящить. Грин. І. 125.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лящати — ляща́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. лящати — (- звук) лунати, пронизливо звучати, с. розкочуватися, розлягатися; (у вухах) дзвеніти, віддаватися; (- луну) відлунювати; (від сміху) заходитися <�залягатися> сміхом; (- солов'я) щебетати, тьохкати, виспівувати, св. заливатися. Словник синонімів Караванського
  3. лящати — див. говорити; кричати; співати Словник синонімів Вусика
  4. лящати — -щу, -щиш, недок. 1》 Видавати різкі, пронизливі звуки. || Співати, кричати тощо (про птахів та деяких інших живих істот). || Видавати різкі, пронизливі звуки (про деякі предмети). || Відлунювати високі дзвінкі звуки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лящати — ЛЯЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. 1. Видавати різкі, пронизливі звуки. Явдошка аж лящить від сміху (Ю. Збанацький); Приймачі ревуть, вода кипить плавцями та ниряльниками, лящать діти, пустують дорослі (О. Гончар); // Співати, кричати і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  6. лящати — аж за (по́за) ву́хами (рідше уша́ми) лящи́ть, зі сл. ї́сти, рідше умина́ти, убира́ти і под., жарт. Жадібно, з великим апетитом; швидко. — Кинулись на гуску, як вовки на вівцю. Тереблять аж за вухами лящить (І. Фразеологічний словник української мови
  7. лящати — СПІВА́ТИ (про птахів), ВИСПІ́ВУВАТИ підсил., ЩЕБЕТА́ТИ, ВИЩЕБЕ́ЧУВАТИ підсил. розм., ПІ́ЯТИ розм.; ПІ́ТИ розм.; СВИСТІ́ТИ, СВИСТА́ТИ (видавати свист); ЛЯЩА́ТИ, ВИЛЯ́СКУВАТИ підсил. (дуже дзвінко, голосно); ТЬО́ХКАТИ (перев. Словник синонімів української мови
  8. лящати — Ляща́ти, -щу́, -щи́ш, -ща́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. лящати — ЛЯЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. 1. Видавати різкі, пронизливі звуки. На повороті їх силою інерції звалює в купу, падають одне на одного, вищать, лящать (Гончар, Тронка, 1963, 32); Явдошка аж лящить від сміху (Збан. Словник української мови в 11 томах