лящати
ляща́ти
-щу, -щиш, недок.
1》 Видавати різкі, пронизливі звуки.
|| Співати, кричати тощо (про птахів та деяких інших живих істот).
|| Видавати різкі, пронизливі звуки (про деякі предмети).
|| Відлунювати високі дзвінкі звуки.
2》 Звучати різко, пронизливо (про голос, сміх людини).
|| перен. Бути сповненим різкими, пронизливими звуками.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лящати — ляща́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- лящати — (- звук) лунати, пронизливо звучати, с. розкочуватися, розлягатися; (у вухах) дзвеніти, віддаватися; (- луну) відлунювати; (від сміху) заходитися <�залягатися> сміхом; (- солов'я) щебетати, тьохкати, виспівувати, св. заливатися. Словник синонімів Караванського
- лящати — див. говорити; кричати; співати Словник синонімів Вусика
- лящати — ЛЯЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. 1. Видавати різкі, пронизливі звуки. Явдошка аж лящить від сміху (Ю. Збанацький); Приймачі ревуть, вода кипить плавцями та ниряльниками, лящать діти, пустують дорослі (О. Гончар); // Співати, кричати і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- лящати — аж за (по́за) ву́хами (рідше уша́ми) лящи́ть, зі сл. ї́сти, рідше умина́ти, убира́ти і под., жарт. Жадібно, з великим апетитом; швидко. — Кинулись на гуску, як вовки на вівцю. Тереблять аж за вухами лящить (І. Фразеологічний словник української мови
- лящати — СПІВА́ТИ (про птахів), ВИСПІ́ВУВАТИ підсил., ЩЕБЕТА́ТИ, ВИЩЕБЕ́ЧУВАТИ підсил. розм., ПІ́ЯТИ розм.; ПІ́ТИ розм.; СВИСТІ́ТИ, СВИСТА́ТИ (видавати свист); ЛЯЩА́ТИ, ВИЛЯ́СКУВАТИ підсил. (дуже дзвінко, голосно); ТЬО́ХКАТИ (перев. Словник синонімів української мови
- лящати — Ляща́ти, -щу́, -щи́ш, -ща́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лящати — ЛЯЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. 1. Видавати різкі, пронизливі звуки. На повороті їх силою інерції звалює в купу, падають одне на одного, вищать, лящать (Гончар, Тронка, 1963, 32); Явдошка аж лящить від сміху (Збан. Словник української мови в 11 томах
- лящати — Лящати, -щу, -щи́ш гл. 1) Пронзительно, рѣзко говорить. 2) Отдаваться, раздаваться (о звукѣ). Аж лящить жіночий регіт. Шевч. Не спить рябко та все так гавка, скаучить, що сучий син, коли аж в ухах не лящить. О. 1861. III. Г. Арт. 81. Оце їсть!... Словник української мови Грінченка