Великий тлумачний словник сучасної мови

лящати

ляща́ти

-щу, -щиш, недок.

1》 Видавати різкі, пронизливі звуки.

|| Співати, кричати тощо (про птахів та деяких інших живих істот).

|| Видавати різкі, пронизливі звуки (про деякі предмети).

|| Відлунювати високі дзвінкі звуки.

2》 Звучати різко, пронизливо (про голос, сміх людини).

|| перен. Бути сповненим різкими, пронизливими звуками.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. лящати — ляща́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. лящати — (- звук) лунати, пронизливо звучати, с. розкочуватися, розлягатися; (у вухах) дзвеніти, віддаватися; (- луну) відлунювати; (від сміху) заходитися <�залягатися> сміхом; (- солов'я) щебетати, тьохкати, виспівувати, св. заливатися.  Словник синонімів Караванського
  3. лящати — див. говорити; кричати; співати  Словник синонімів Вусика
  4. лящати — ЛЯЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. 1. Видавати різкі, пронизливі звуки. Явдошка аж лящить від сміху (Ю. Збанацький); Приймачі ревуть, вода кипить плавцями та ниряльниками, лящать діти, пустують дорослі (О. Гончар); // Співати, кричати і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
  5. лящати — аж за (по́за) ву́хами (рідше уша́ми) лящи́ть, зі сл. ї́сти, рідше умина́ти, убира́ти і под., жарт. Жадібно, з великим апетитом; швидко. — Кинулись на гуску, як вовки на вівцю. Тереблять аж за вухами лящить (І.  Фразеологічний словник української мови
  6. лящати — СПІВА́ТИ (про птахів), ВИСПІ́ВУВАТИ підсил., ЩЕБЕТА́ТИ, ВИЩЕБЕ́ЧУВАТИ підсил. розм., ПІ́ЯТИ розм.; ПІ́ТИ розм.; СВИСТІ́ТИ, СВИСТА́ТИ (видавати свист); ЛЯЩА́ТИ, ВИЛЯ́СКУВАТИ підсил. (дуже дзвінко, голосно); ТЬО́ХКАТИ (перев.  Словник синонімів української мови
  7. лящати — Ляща́ти, -щу́, -щи́ш, -ща́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. лящати — ЛЯЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. 1. Видавати різкі, пронизливі звуки. На повороті їх силою інерції звалює в купу, падають одне на одного, вищать, лящать (Гончар, Тронка, 1963, 32); Явдошка аж лящить від сміху (Збан.  Словник української мови в 11 томах
  9. лящати — Лящати, -щу, -щи́ш гл. 1) Пронзительно, рѣзко говорить. 2) Отдаваться, раздаваться (о звукѣ). Аж лящить жіночий регіт. Шевч. Не спить рябко та все так гавка, скаучить, що сучий син, коли аж в ухах не лящить. О. 1861. III. Г. Арт. 81. Оце їсть!...  Словник української мови Грінченка