лящання
ЛЯЩА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. ляща́ти.
Звеніли жайворінки. А їм знизу здавленою луною відповідали перепелиці хававканням, .. І лисиці, скликаючи лисенят гавкітливим лящанням (Т. Осьмачка);
І пташине щебетання, і солов'їне лящання .. і шум води під лопатнями млинових коліс – усе це ніби вторувало артистові, як дрібне вторування оркестру (І. Нечуй-Левицький);
З лящанням грюкали залізні тарілки буферів (О. Донченко);
Сміх був роблений, сухий, з якимись істеричними вилясками. Степан ладен був заткнути їй горло, щоб ущухло оте лящання (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)