лящання

ЛЯЩА́ННЯ, я, с. Дія за знач. ляща́ти.

Його голос загубився серед лящання й вереску собак (Панч, Гомон. Україна, 1954, 82);

Навперейми одна другій щебетали пташки.. Цьомкання, тиркання, лящання мчалося хвиля за хвилею (Мирний, III, 1954, 314);

З лящанням грюкали залізні тарілки буферів (Донч., І, 1956, 194);

Сміх був роблений, сухий, з якимись істеричними вилясками. Степан ладен був заткнути їй горло, щоб ущухло оте лящання (Загреб., Спека, 1961, 303).

Значення в інших словниках

1. лящання — ляща́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. лящання — Ляск, ляскіт, (часте) ляскотіння; клацання, тріскотнява; (солов'я) щебетання, виспівування, тьохкання.  Словник синонімів Караванського
3. лящання — -я, с. Дія за знач. лящати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лящання — ЛЯЩА́ННЯ, я, с. Дія за знач. ляща́ти. Звеніли жайворінки. А їм знизу здавленою луною відповідали перепелиці хававканням, .. І лисиці, скликаючи лисенят гавкітливим лящанням (Т. Осьмачка); І пташине щебетання, і солов'їне лящання ..  Словник української мови у 20 томах
5. лящання — ЛЯЩА́ННЯ (видавання різких пронизливих звуків), ЛЯСК, ЛЯ́СКІТ, ТРІСК, ТРІ́СКІТ. Їх (лісові хащі) переріже залізниця, звірі й птахи втечуть подалі від гомону й лящання заліза (О.  Словник синонімів української мови
6. лящання — Ляща́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. лящання — Ляща́ння, -ня с. Пронзительный, рѣзкій говоръ, крикъ. Крики, співи, стоголосе лящання. Мир. ХРВ. 269.  Словник української мови Грінченка