лящ
ЛЯЩ¹, а́, ч. Прісноводна риба родини коропових з пласким тілом.
В ставу було чималенько Лящів; Ніхто їх не ловив (Гл., Байки.., 1959, 97);
— Колись так ловили [рибу], що насилу було додому дотириш… Лящ — по пуду! (Вишня, І, 1956, 155).
ЛЯЩ², а́, ч., розм. Те саме, що ля́пас.
— Оце тобі похорон, а оце — весілля! — другим лящем порівняв фарбу на лицях Данька (Стельмах, II, 1962, 11).
◊ Дава́ти (да́ти) ляща́ кому;
Годува́ти ляща́ми кого — бити, карати кого-небудь.
За невдачу серце зривав [дяк] завжди на наймиті. Дня того не було, щоб не давав чубровки або ляща (Вас., Вибр., 1950, 204);
— За кучму сю твою велику Як дам ляща тобі я в пику (Котл., І, 1952, 83);
Дяк за кожний вияв сваволі годував його, як і перший учитель, важкими лящами (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 41).
Словник української мови (СУМ-11)