лірик —
[л’іриек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
лірик —
-а, ч. Автор ліричних поезій; ліричний поет. || перен. Людина ліричних настроїв.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лірик —
ЛІ́РИК, а, ч. Автор ліричних поезій; ліричний поет (у 1 знач.). Взагалі Франко – лірик високої проби, і його ліричні вірші просяться часто в музику (М.
Словник української мови у 20 томах
лірик —
лі́рик (грец. λυρικός) 1. Автор ліричних творів. 2. Переносно – особа з нахилом до мрійливих, роздумливих настроїв.
Словник іншомовних слів Мельничука
лірик —
ЛІ́РИК, а, ч. Автор ліричних поезій; ліричний поет. Поет-лірик передає думки, почуття, настрої, викликані як навколишньою дійсністю, так і своїми переживаннями (Укр. літ.
Словник української мови в 11 томах
лірик —
рос. лирик 1. Автор ліричних творів. 2. Переносно-особа зі схильністю до мрійливих, роздумливих настроїв.
Eкономічна енциклопедія
лірик —
Лірик, -ка м. Лирикъ, лирическій поэтъ. Всі лірики об'являються змолоду. К. Гр. Кв. 17.
Словник української мови Грінченка