лірик
ЛІ́РИК, а, ч. Автор ліричних поезій; ліричний поет.
Поет-лірик передає думки, почуття, настрої, викликані як навколишньою дійсністю, так і своїми переживаннями (Укр. літ., 9, 1957, 111);
Взагалі Франка — лірик високої проби, і його ліричні вірші просяться часто в музику (Коцюб., III, 1956, 42);
Ми знаємо Шевченка і як лірика м’якого, і як філософа глибокого (Тич., III, 1957, 80);
// перен. Людина ліричних настроїв.
— За складом своєї душі я ліберал і лірик (Стельмах, І, 1962, 41).
Словник української мови (СУМ-11)