Значення в інших словниках
-
мандрівний —
ок. обходисвітній, б. з. мандрований, д. мандруючий; (театр) пересувний, жм. бродячий; (вогонь) блудний, св. блукаючий; (- життя) кочовий, неосілий, бездомний; пор. ПЕРЕХОЖИЙ.
Словник синонімів Караванського
-
мандрівний —
-івна, -івне. 1》 Який мандрує. || Який постійно мандрує; бродячий. || Кочовий. 2》 Заповнений мандрами.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
мандрівний —
МАНДРІ́ВНИ́Й, і́вна́, і́вне́. 1. Який мандрує. І знай, що знов прилинуть восени Мандрівні зграї, знову розколишуть Повітря дзвоном, свистом, щебетанням (М.
Словник української мови у 20 томах
-
мандрівний —
БРОДЯ́ЧИЙ (про спосіб життя — пов'язаний з частими переїздами з місця на місце), БЕЗДО́МНИЙ, МАНДРІ́ВНИ́Й, КОЧОВИ́Й розм., ЦИГА́НСЬКИЙ жарт., БІВУА́ЧНИЙ (БІВА́ЧНИЙ) рідше, БУРЛА́ЦЬКИЙ заст., розм.
Словник синонімів української мови
-
мандрівний —
Мандрі́вни́й, -на́, -не́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
мандрівний —
МАНДРІ́ВНИ́Й, і́вна́, і́вне́. 1. Який мандрує. Звідусіль чути було постріли, — це якась мандрівна офіцерська дружина вирішила підтримати Тимчасовий уряд (Ю. Янов.
Словник української мови в 11 томах
-
мандрівний —
Мандрівний, -а, -е Странствующій; захожій.
Словник української мови Грінченка