мандрівниця

мандрі́вни́ця

іменник жіночого роду, істота

Значення в інших словниках

1. мандрівниця — -і. Жін. до мандрівник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. мандрівниця — МАНДРІ́ВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до мандрі́вни́к. [Єгиптянин:] Се хата Ра, оселя Озіріса, притулок для мандрівниці Ізіди (Леся Українка); Той, що просиджував в скелі віками, В скелю єлейними кликав річами Дівчинку Лесю, малу мандрівницю (Л.  Словник української мови у 20 томах
3. мандрівниця — МАНДРІ́ВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до мандрі́вни́к. [Єгиптянин:] Се хата Ра, оселя Озіріса, притулок для мандрівниці Ізіди (Л. Укр., II, 1951, 244); Той, що просиджував в скелі віками, В скелю єлейними кликав річами Дівчинку Лесю, малу мандрівницю (Забашта, Вибр.  Словник української мови в 11 томах