мандрівниця
мандрі́вни́ця
іменник жіночого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мандрівниця — -і. Жін. до мандрівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мандрівниця — МАНДРІ́ВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до мандрі́вни́к. [Єгиптянин:] Се хата Ра, оселя Озіріса, притулок для мандрівниці Ізіди (Леся Українка); Той, що просиджував в скелі віками, В скелю єлейними кликав річами Дівчинку Лесю, малу мандрівницю (Л. Словник української мови у 20 томах
- мандрівниця — МАНДРІ́ВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до мандрі́вни́к. [Єгиптянин:] Се хата Ра, оселя Озіріса, притулок для мандрівниці Ізіди (Л. Укр., II, 1951, 244); Той, що просиджував в скелі віками, В скелю єлейними кликав річами Дівчинку Лесю, малу мандрівницю (Забашта, Вибр. Словник української мови в 11 томах