мандрівниця

МАНДРІ́ВНИ́ЦЯ, і, ж.

Жін. до мандрі́вни́к.

[Єгиптянин:] Се хата Ра, оселя Озіріса, притулок для мандрівниці Ізіди (Леся Українка);

Той, що просиджував в скелі віками, В скелю єлейними кликав річами Дівчинку Лесю, малу мандрівницю (Л. Забашта);

Згори звисають на довжелезних хвостах сміхотливі мавпи, верескливо кричать, дражнять самотню мандрівницю .. Куди вона йде? Навіщо? Для чого? (О. Бердник);

* Образно. Бризнула зливою Хмара-водянка, моя мандрівниця (Я. Шпорта);

* У порівн. Тижнів три буяє спека, сонце палить гаряче, як мандрівниця далека, прийде хмарка – і втече (М. Упеник).