марикувати —
Марикува́ти: — вважати за кривду собі [24]
Словник з творів Івана Франка
марикувати —
-ую, -уєш, недок., діал. Нарікати (у 1 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
марикувати —
МАРИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Нарікати (у 1 знач.). Опісля ніхто не чув, щоби за поділ вітцівщини марикували [брати] один на одного (І. Франко); – Люди вічно марикують (Б. Харчук); Часто марикував бідолаха на біль у грудях (М. Андрусяк).
Словник української мови у 20 томах
марикувати —
СКА́РЖИТИСЯ (висловлювати невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.), НАРІКА́ТИ, РЕ́МСТВУВАТИ, ЖАЛІ́ТИСЯ, БІ́ДКАТИСЯ, ПЛА́КАТИ підсил., СТОГНА́ТИ підсил., ПЛА́КАТИСЯ підсил. розм., СКИ́ГЛИТИ розм., СКІ́МЛИТИ розм.
Словник синонімів української мови
марикувати —
МАРИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Нарікати (у 1 знач.). Опісля ніхто не чув, щоби за поділ вітцівщини марикували [брати] один на одного (Фр., І, 1955, 214); — Як собі хочеш, а я за тебе не полізу в це діло… Прогавиш, то на себе марикуй (Кучер, Трудна любов, 1960, 540).
Словник української мови в 11 томах