марикувати
МАРИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Нарікати (у 1 знач.).
Опісля ніхто не чув, щоби за поділ вітцівщини марикували [брати] один на одного (Фр., І, 1955, 214);
— Як собі хочеш, а я за тебе не полізу в це діло… Прогавиш, то на себе марикуй (Кучер, Трудна любов, 1960, 540).
Словник української мови (СУМ-11)