Значення в інших словниках
-
мелодика —
МЕЛОДИКА – МЕЛОДІЯ Мелодика. 1. Учення про мелодію. 2. Сукупність мелодійних засобів, властивих музичній творчості якогось композитора, народу або музичному творові, жанрові тощо: мелодика думи, мелодика вірша. Мелодія, -ї, ор. -єю.
Літературне слововживання
-
мелодика —
(від гр. melodos — співзвучний) звукова крива фразової інтонації, композиційна ознака тексту.
Словник стилістичних термінів
-
мелодика —
-и, ж. 1》 спец. Сукупність властивостей і закономірностей, які характеризують мелодичні явища в музиці. 2》 Вчення про мелодію. Мелодика мови — зміна висоти голосу під час мовлення, що надає мові певного тонового забарвлення.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
мелодика —
(від гр. melodikos — мелодійний, пісенний) — 1. Сукупність мелодичних виражальних засобів, властивих музичному напрямку, композиторській школі, творчості певного митця, музичному твору. 2. Наука, що вивчає мелодію як явище мистецтва та пов’язані з цим проблеми.
Словник-довідник музичних термінів
-
мелодика —
МЕЛО́ДИКА, и, ж. 1. спец. Сукупність властивостей і закономірностей, які характеризують мелодичні явища в музиці. Перемінні розміри знаходимо в пісенній і інструментальній творчості багатьох народів.
Словник української мови у 20 томах
-
мелодика —
мело́дика (від грец. μελωδός – співучий) 1. Сукупність властивостей і закономірностей, які характеризують мелодичні явища в музиці. 2. Наука про мелодію.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
мелодика —
МЕЛО́ДИКА, и, ж. 1. спец. Сукупність властивостей і закономірностей, які характеризують мелодичні явища в музиці. Перемінні розміри знаходимо в пісенній і інструментальній творчості багатьох народів.
Словник української мови в 11 томах