мелодика
МЕЛО́ДИКА, и, ж.
1. спец. Сукупність властивостей і закономірностей, які характеризують мелодичні явища в музиці.
Перемінні розміри знаходимо в пісенній і інструментальній творчості багатьох народів. Вони становлять одну з характерних рис і українських народних пісень і побіч своєрідної мелодики та ритміки чимало спричиняються до незвичайної і оригінальної їх краси (Осн.. диригув., 1960, 85);
Світлий колорит, благородна велич і простота, пластичність мелодики зумовили популярність музики Бородіна (Мист., 6, 1958, 46).
2. Вчення про мелодію.
∆ Мело́дика мо́ви — зміна висоти голосу під час мовлення, що надає мові певного тонового забарвлення.
Словник української мови (СУМ-11)