мелодика
МЕЛО́ДИКА, и, ж.
1. спец. Сукупність властивостей і закономірностей, які характеризують мелодичні явища в музиці.
Перемінні розміри знаходимо в пісенній і інструментальній творчості багатьох народів. Вони становлять одну з характерних рис і українських народних пісень і побіч своєрідної мелодики та ритміки чимало спричиняються до незвичайної і оригінальної їх краси (з навч. літ.);
Світлий колорит, благородна велич і простота, пластичність мелодики зумовили популярність музики Бородіна (з наук. літ.).
2. Учення про мелодію.
△ (1) Мело́дика мо́ви – зміна висоти голосу під час мовлення, яка надає мові певного тонового забарвлення.
Словник української мови (СУМ-20)