мелодизм
МЕЛОДИ́ЗМ, у, ч. Елементи мелодійності, милозвучності, пісенної основи в музиці.
Як характерна риса мелодизму Стеценка, пісенність виявляється навіть у формах, що нібито не вимагають її (Нар. тв. та етн., 4, 1961, 57);
Він [Л. М. Ревуцький] — автор першого на Україні фортепіанного концерту, справді народного за своїм мелодизмом і ліричністю (Веч. Київ, 29.І 1972, 3).
Словник української мови (СУМ-11)