Орфографічний словник української мови

мигунець

мигуне́ць

іменник чоловічого роду

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. мигунець — див. каганець  Словник синонімів Вусика
  2. мигунець — -нця, ч., розм. Те саме, що каганець 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мигунець — МИГУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., розм. Те саме, що кагане́ць 1. Шкарубкими пальцями вийняв [тато] з кишені вдвоє складену листівку, приступився ближче до мигунця (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
  4. мигунець — КАГАНЕ́ЦЬ (невеликий світильник, що складається з ґнота та посуду, в який наливається олія, гас тощо), ПЛО́ШКА, БЛИКУ́Н розм., БЛИ́МАВКА розм., БЛИСКУНЕ́ЦЬ розм., МИГУНЕ́ЦЬ розм., МО́РГАВКА розм., СЛІПА́К розм., СЛІПУ́ШКА розм.  Словник синонімів української мови
  5. мигунець — МИГУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., розм. Те саме, що кагане́ць 1. Шкарубкими пальцями вийняв [тато] з кишені вдвоє складену листівку, приступився ближче до мигунця (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 787).  Словник української мови в 11 томах
  6. мигунець — Мигуне́ць, -нця м. Падающая звѣзда.  Словник української мови Грінченка