Значення в інших словниках
-
мигунець —
мигуне́ць іменник чоловічого роду розм.
Орфографічний словник української мови
-
мигунець —
див. каганець
Словник синонімів Вусика
-
мигунець —
МИГУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., розм. Те саме, що кагане́ць 1. Шкарубкими пальцями вийняв [тато] з кишені вдвоє складену листівку, приступився ближче до мигунця (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
-
мигунець —
КАГАНЕ́ЦЬ (невеликий світильник, що складається з ґнота та посуду, в який наливається олія, гас тощо), ПЛО́ШКА, БЛИКУ́Н розм., БЛИ́МАВКА розм., БЛИСКУНЕ́ЦЬ розм., МИГУНЕ́ЦЬ розм., МО́РГАВКА розм., СЛІПА́К розм., СЛІПУ́ШКА розм.
Словник синонімів української мови
-
мигунець —
МИГУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., розм. Те саме, що кагане́ць 1. Шкарубкими пальцями вийняв [тато] з кишені вдвоє складену листівку, приступився ближче до мигунця (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 787).
Словник української мови в 11 томах
-
мигунець —
Мигуне́ць, -нця м. Падающая звѣзда.
Словник української мови Грінченка