мимрити —
-рю, -риш, недок., перех. і неперех. Говорити тихо, невиразно; бурмотіти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
мимрити —
МИ́МРИТИ, рю, риш, недок., що і без прям. дод. Говорити тихо, невиразно; бурмотіти. – Бач! плачуть, а лихо роблять! – мимрила Онися (І. Нечуй-Левицький); Зрідка окремі фрази він вимовляв голосно, інші – мимрив крізь зуби і жестикулював (Ю.
Словник української мови у 20 томах
мимрити —
МИ́МРИТИ, рю, риш, недок., перех. і неперех. Говорити тихо, невиразно; бурмотіти. В однім селі був старенький піп, да мало що він тямив в писанії. Ото було як править службу, осідлає носа окулярами да й мимрить собі щось під носом (Україна..
Словник української мови в 11 томах
мимрити —
Мимрити, -рю, -риш гл. Говорить невнятно, бормотать. Було часто... мимрить (уже гласу не було): «Ой хто лиха не знає»... Г. Барв. 357. І слухав я, як мимрило щось тихо. К. Іов. 10.
Словник української мови Грінченка