Значення в інших словниках
-
мимрити —
ми́мрити дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
мимрити —
Харамаркати, слебезувати, д. миркати; БУБОНІТИ.
Словник синонімів Караванського
-
мимрити —
-рю, -риш, недок., перех. і неперех. Говорити тихо, невиразно; бурмотіти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
мимрити —
МИ́МРИТИ, рю, риш, недок., що і без прям. дод. Говорити тихо, невиразно; бурмотіти. – Бач! плачуть, а лихо роблять! – мимрила Онися (І. Нечуй-Левицький); Зрідка окремі фрази він вимовляв голосно, інші – мимрив крізь зуби і жестикулював (Ю.
Словник української мови у 20 томах
-
мимрити —
БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
-
мимрити —
Ми́мрити, -мрю, -мриш, -мрять
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
мимрити —
МИ́МРИТИ, рю, риш, недок., перех. і неперех. Говорити тихо, невиразно; бурмотіти. В однім селі був старенький піп, да мало що він тямив в писанії. Ото було як править службу, осідлає носа окулярами да й мимрить собі щось під носом (Україна..
Словник української мови в 11 томах
-
мимрити —
Мимрити, -рю, -риш гл. Говорить невнятно, бормотать. Було часто... мимрить (уже гласу не було): «Ой хто лиха не знає»... Г. Барв. 357. І слухав я, як мимрило щось тихо. К. Іов. 10.
Словник української мови Грінченка