морщити —
-щу, -щиш, недок., перех. 1》 Робити зморшки, складки на шкірі, обличчі тощо. 2》 Утворювати брижі на поверхні води.
Великий тлумачний словник сучасної мови
морщити —
МО́РЩИТИ, щу, щиш, недок., що. 1. Робити зморшки, складки на шкірі, обличчі тощо. Ясь надимався, взявшись у бік рукою, супив брови, морщив своє молоде лице, щоб додати собі більше панського виду (І.
Словник української мови у 20 томах
морщити —
мо́рщити із се́бе сироту́, зневажл. Видавати себе за бідного, нещасного; прибіднятися. Особливо ж смішна була величезна, могуча (могутня) стать Вовкуна, коли він кулився, і кривився, і морщив із себе сироту (І. Франко).
Фразеологічний словник української мови
морщити —
МО́РЩИТИ (робити зморшки, складки на шкірі, обличчі тощо; утворювати брижі перев. на поверхні води), ЗМО́РЩУВАТИ, БРИ́ЖИТИ (перев. поверхню води); НАМО́РЩУВАТИ (шкіру обличчя або якоїсь його частини). — Док.: змо́рщити, помо́рщити, збри́жити, намо́рщити.
Словник синонімів української мови
морщити —
МО́РЩИТИ, щу, щиш, недок., перех. 1. Робити зморшки, складки на шкірі, обличчі тощо. Ясь надимався, взявшись у бік рукою, супив брови, морщив своє молоде лице, щоб додати собі більше панського виду (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
морщити —
Морщити, -щу, -щиш гл. Морщить, сморщивать. Морщив своє молоде лице. Левиц. І. 219. Морщив чоло. морщити постоли. Дѣлать башмаки (постоли, моршні) изъ цѣльнаго куска кожи.
Словник української мови Грінченка