муштрувальник

муштрува́льник

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. муштрувальник — -а, ч. Той, хто муштрує когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. муштрувальник — МУШТРУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто муштрує когось. Тільки в очах у кожного та в закушених губах Гладун читав приховані насмішки і повне вдоволення, що так провчили його, свого муштрувальника (О.  Словник української мови у 20 томах
3. муштрувальник — МУШТРУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто муштрує когось. Тільки в очах у кожного та в закушених губах Гладун читав приховані насмішки і повне вдоволення, що так провчили його, свого муштрувальника (Гончар, Людина..  Словник української мови в 11 томах